120 років з дня народження поета-земляка В.Поліщука
Минулої п’ятниці педагогічний колектив та учні Малівської школи із неабиякою старанністю, пронизливо та зворушливо до глибини душі, відзначили день пам’яті великого українського письменника, витонченого поета-лірика і самобутнього прозаїка, запального критика і публіциста Валер’яна Львовича Поліщука, уродженця села Більче.
Коли жити – гордо жити!
Минулої п’ятниці педагогічний колектив та учні Малівської школи із неабиякою старанністю, пронизливо та зворушливо до глибини душі, відзначили день пам’яті великого українського письменника, витонченого поета-лірика і самобутнього прозаїка, запального критика і публіциста Валер’яна Львовича Поліщука, уродженця села Більче.
В.Поліщук, який був закоханий у свою Батьківщину і тужив за рідною домівкою, писав у своєму щоденнику: «…Дрімає дуб, як сон, блакитне п’є вино, а тіні по снігу простягують долоні, щоб нагадать моє Більче, яке давно-давно десь там. А на осонні шумує вітер, немов жива вода. Як спогади проходять небом кульбабині короткі хмари, за ними іде весна. А потім ряст із свіжим холодком, барвінок зацвіте синенькими бирками і конвалію в білу міць поллють, як молоко, а я піду в той час, мій друже, до небуття спокійною ходою, назавше заберу з собою дитинських літ весняний шум».
В цей день, кажучи словами чудового українського лірика Олександра Олеся, «з журбою радість обнялася». Збіглися за часом і ювілей поета – 120 років від дня народження – і сумна, трагічна дата – 80 років від часу загибелі Валер’яна Поліщука.
З великою теплотою та щирістю своїх маленьких сердець третьокласники Христина Котяй та Артем Мовчанюк запалюють перед портретом Валер’яна Поліщука свічку пам’яті і покладають букети із похиленої та зажурливої верби і червоногарячих кетягів калини.
Ведучі заходу Юрій Хмарук та Маргарита Переведенцева ознайомили присутніх із життєвим та творчим шляхом поета, доносили до слухачів правду про драматичну долю, яка склалася у яскравого та продуктивного письменника, активного організатора літературного життя в Україні в 20-30-х роках. Супроводжували розповіді ведучих поезії, які звучали у виконанні Н.Тарапати, В.Котяя, А.Якимовича, А.Котяй, А.Бойцуна. До вподоби присутнім стали інсценізована повчальна казка В.Поліщука «Качечка-цяцьочка», яку неперевершено відтворили учні 4-го класу під керівництвом вчительки Ковальчук А.Г. А вчитися красі й добру нас навчає твір земляка «Бедрик та комашка», яку вміло зуміли інсценізувати учні 5-6 кл. під керівництвом Переведенцевої М.А.
У ході дня пам’яті звучали пісні «Забудь мене, моя матусю», «За туманом нічого не видно» (улюблена пісня В.Поліщука), «Лелеченьки» у виконанні фольклорного колективу «Перевесло» сільського будинку культури.
Бібліотекар школи Харчук О.В. оформила книжкову виставку «Валер’ян Поліщук – наш земляк».
Із цікавістю слухали усі присутні в залі виступ Зиновія Суходуба – заслуженого журналіста України, літературознавця, письменника, дослідника творчості Валер’яна Поліщука. Він щиро подякував всім присутнім за те, що знайшли можливість до пошанування цього славетного імені і подарував шкільному музею книгу з диском «Любов’ю – Пам’яттю Причастя». Завершилось дійство переглядом відеофільму Зиновія Суходуба «Безсмертя».
Душа поета не вмирає. Вона й після його смерті стоїть на сторожі наших почувань і поривань, зобов’язуючи нас пам’ятати, що поет не вмер – він духом розійшовсь і втілився між нами. Адже він поклав своє життя заради щасливого майбутнього покоління. «Рости, рости, нове покоління, клич за собою друге, ставайте одне одному на плечі і йдіть головою в віки, а я старою розсохою буду під вами, невідомий, розпилений, буду підпирати вас зо всім корінням моїх і ваших предків… Як радісно!» - писав письменник і вірив, що його жертва буде не марною.
Вчитель української мови та л-ри
Котяй В.Ф.