Новини проекту
Новий навчальний рік!
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 34 людини

Чорнобиля гіркий полин

Дата: 26 квітня 2019 о 07:17
251 перегляд

26 квітня учні та вчителі ОЗ «Малівська ЗОШ І – ІІІ ст.» зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.

Весна… Найпрекрасніша пора року.

Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.

П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.

Весна… Чорнобиль…

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

26 квітня учні та вчителі ОЗ «Малівська ЗОШ І – ІІІ ст.» зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.

Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа. 33 роки пройшло з тих пір. 33 роки смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси. 33 роки цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте, в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка наче б засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згортається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо-вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь.

У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям.

Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

Про усі ці та інші події розповіли присутнім учні 9-го класу. Читали вірші, виконували пісні, схиляли голови перед героями і жертвами Чорнобильської катастрофи.

33 роки після аварії – спустошені міста,  села залишаються незаселеними. Жити на цій території не можна буде іще через 300-400 років. А для України час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву «два кольори часу».

Зруйновані села,  ні людського голосу, ні скрипу воза, що їде, ні голосу худоби у хліву. Не приведи, Господи, комусь іще пережити таке, коли прямо на очах твоїх руйнується роками налагоджене життя.

 Своїми спогадами про переселення із обжитих місць поділився Якимович Іван Олександрович, учитель ОЗ «Малівська ЗОШ І – ІІІ ст.»

Проходять роки, та біль Чорнобильської катастрофи ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.

Урятований світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у Чорнобильському пеклі.

Якимович І.О.,

класний керівник 9-го класу

ОЗ «Малівська ЗОШ І – ІІІ ст.»

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.